Службові слова – це незмінювані частини мови.
| прийменник | сполучник | частка |
|---|---|---|
| в, на, під, поміж | і, й, але, що, щоб, де | би, б, ж, же, казна-, не |
До службових частин мови належать прийменник, сполучник і частка. На відміну від повнозначних слів, їм не властива номінативна функція, тобто вони не виступають назвами предметів, дій, ознак, кількості, а тому на питання не відповідають і членами речення не бувають.
Службові частини мови служать тільки для вираження різних відношень між словами (прийменники), між словами і реченнями (сполучники) або ж надають словам і реченням різних відтінків (частки).
ПРИЙМЕННИК
Прийменник – службова частини мови, яка разом з формою непрямого відмінка іменників, а також деяких числівників і займенників виражає між предметами або відношення дії, стану чи ознаки до предмета.
Службова роль прийменників полягає в диференціації значень відмінкових форм:
– вбігла в хату – означає напрямок об’єкта дії;
– від чого осміхнулись – означає причинові відношення;
– стіни під стелею – означає просторові відношення;
– зробив з паперу – означає ознаку предмета за його відношенням до матеріалу;
– взялися в боки – означає спосіб дії.
До первинних прийменників належать прості прийменники: без, біля, у, від.
| утворені поєднанням двох або кількох прийменників | задля, з-під |
| утворені шляхом переходу з інших частин мови | край (іменник),
навпроти (прислівник), зважаючи на (дієприслівник) |
| прості | у, по, про, над |
|---|---|
| складні
(утворені поєднанням кількох простих) |
понад,
з-посеред |
| складені
(утворені поєднанням прийменника з повнозначним словом) |
з метою,
відповідно до |
Запам’ятай!
Прийменник як службова частина мови не є членом речення, але разом з повнозначними частинами мови, здебільшого іменниками, може бути у структурі підмета, присудка, додатка, обставини, неузгодженого означення. Ми пішли до лісу (обставина), минаючи сухі балки та невеличкі болітця.
Уживання прийменників 1. З родовим відмінком уживаються прийменники від, із, з, у, замість, задля, з-над, зі, зо,
визирнути з вікна, запитати у нього, дістатися до міста, звістка від матері, підбіг до нього.
Запам’ятай!
Правильно говорити в Україну, оскільки мова йде про державу, а не територію. Так само говоримо: в Америку, в Європу, у Росію, у Білорусь, але на Закарпаття. Отже, сполучення з прийменником в уживається на означення великого простору, а не частини цього простору.
Запам’ятай!
| Прийменник | Приклад |
|---|---|
| відповідно до | відповідно до постанови |
| для | книга для записів,
засоби для очищення повітря, заходи для подолання наслідків повені, комісія для вивчення проблеми |
| до | брати до уваги,
їхати до Львова |
| з | довідатися з книжок,
залік з економіки, допомогти з власної ініціативи, заступник директора з господарської частини, відсутній з поважної причини |
| за | виконати за алгоритмом,
за згодою сторін, поїхати за власним бажанням, виконати за певних обставин, рухатися за вітром, проживати за адресою, звернутися за телефоном, готувати за рецептом, зупинитися за два кроки, бухгалтер за спеціальністю |
| згідно з | згідно з наказом |
| з-за (із-за) | виглядати з-за хмари |
| на | вишити на прохання,
вступити на захист, називати на ім’я, покласти на свої місця, зробити на користь, надіслати на адресу, хворіти на грип |
| по | наказ по гімназії,
ходити по молоко, виплатити по сто гривень, чергувати по школі, різьбити по дереву |
| у | прийшов у справі,
передати у спадок, у напрямку лісу, у будні дні |
| через | пропустити через хворобу |
| Безприйменникові
конструкціїї |
їхати автобусом,
надіслати поштою, спускатися сходами, деякою мірою |
СПОЛУЧНИК
Сполучник – службова частини мови, яка вживається для поєднання членів речення,
частин складного речення й окремих речень у тексті: Хоч мороз і припікає, зате комарів немає (Нар. творчість).
До первинних сполучників належать нечленовані сполучники, які не мають у мові співвідносних повнозначних слів: і, й, а, та, чи, але.
| утворилися від інших частин мови | щоб ← що (займенник) + б (частка) |
| утворилися поєднанням кількох слів | після того як, так щоб |
| прості | і, й, а, та, чи, але |
|---|---|
| складні
(утворені складанням двох і більше слів) |
зате, проте, ніж, або, якщо, ніби |
| складені
(утворені сполученням двох і більше слів) |
завдяки тому що, відтоді як,
через те що |
За значенням (типами синтаксичних звязків) сполучники бувають сурядні та підрядні.
Сурядні сполучники поєднують рівноправні члени речення або рівноправні частини складного речення.
Підрядні сполучники виражають залежність однієї частини складнопідрядного речення від іншої.
| єднальні | і (й), і…і, ні…ні,
та (в значенні і) |
| протиставні | а, але, зате, проте, однак,
та (в значенні але) |
| розділові | або, чи, або…або, то…то,
чи…чи, чи то…чи то, не то…не то |
| часові | коли, як, доки, поки,
щойно, відтоді як, як тільки, перш ніж, з того часу як, поки не |
| причинові | тому що, оскільки,
бо, через те що, у зв’язку з тим що, завдяки тому що |
| умовні | якщо, якби, як, коли б |
| допустові | хоч, дарма що, хай,
незважаючи на те що |
| наслідкові | так що, так що аж,
так що й |
| мети | щоб, аби, для того щоб |
| міри ступеня | аж, що аж, що й |
| порівняльні | як, мов, немов, наче,
немовби, неначе, начебто |
| з’ясувальні | що, як, ніби |
Запам’ятай!
Як підрядні сполучники у складнопідрядних реченнях часто виступають сполучні слова, кількість яких поповнюється внаслідок переходу займенників і прийменників:
1) займенники: який, чий, котрий, скільки;
2) займенники в сполученні з прийменниками: від чого, від того, за що, за те, через те, через це,
через що;
3) займенники, ускладнені частками: хто не, хто б не, що не, щоб не, який не, який би не, скільки
не, скільки б не;
4) прислівники: де, куди, звідки, відкіль, звідкіль, відкіля, як;
5) прислівники, ускладнені частками: де не, де б не, куди не, куди б не, звідки не, звідки б не, як не,
як би не.
Від сполучників сполучні слова відрізняються тим, що вони не тільки з’єднують підрядне речення з головним, а й, виражаючи синтаксичні відношення між ними, виступають тим чи іншим членом речення, відповідають на питання: У кожного народу є свої святині, які він береже і перед якими схиляє голову (В.Мисан).
Запам’ятай!Сполучники зате, проте, якби, щоб треба відрізняти від однозвучних з ними самостійних слів те, як, що, які з прийменниками за, про або з частками би, б пишуться окремо:
| Сполучники | Самостійні частини мови
з прийменниками або частками |
|---|---|
| 1. Бійці замовкли, пластинку зняли,
проте (але) пісня продовжувала звучати (О.Гончар). |
1. Звився жайворонок високо під чисте,
неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов (М.Коцюбинський). |
| 2. На гору доступитися нелегко,
зате (але) з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Сполучники проте, зате можна замінити сполучником але. |
2. Ти знаєш за те люблю тебе, що думки
маєш ти у високості. До займенника те, вжитого з прийменником про або за, можна поставити питання (про що?) |
| 3. Хай буде мир, щоб нам щодня
учитися за партою (І.Нехода). |
3. Що б не сталося, ми не розлучимось (Леся
Українка). Займенник що логічно наголошений, а частка б може змінювати позицію в реченні. |
| 4. Якби ви вчились так, як треба,
то й мудрість би була своя (Т.Шевченко). |
4. Як би ти славила тепер в житті розквітлий
світ і рідну землю милу (В.Масенко). Прислівник як завжди виділяється наголосом, а частку би можна перенести в інше місце речення. |
https://docs.google.com/forms/d/1YCIQe-xI36fM9l4Dvg8H7BtTgNoFogi6MEkoYbR5KQE/edit
Комментариев нет:
Отправить комментарий