ЧАСТКА
Частка – службова частини мови, яка надає словам або реченням
певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків або служить для
творення морфологічних форм, або нових відтінків.
Основне значення частки – видозміна значень окремих слів, цілих речень.
На відміну від прийменників та сполучників, які виконують роль єднального елемента у словосполученнях чи реченнях, частки мають лише виключно смислову функцію.
Самостійно членом речення частка не буває. Формотворчі частки можуть брати участь у створенні форм дієслова.
За значенням і вживанням частки поділяються на фразові, словотворчі та формотворчі.
ФРАЗОВІ ЧАСТКИ
Фразові частки увиразнюють один із компонентів речення або виражають ставлення мовця до змісту всього висловлювання.
Фразові (модальні) частки можуть виконувати одну з двух функцій:
– увиразнювати один з компонентів речення;
– виражати ставлення розповідача до змісту висловлювання: А ну, давай показуй!
Фразові частки поділяються на три типи часток:
| Правила | Приклади |
|---|---|
| 1. Емоційно-експресивні частки | як, який, що за, що то за |
| 2. Частки, що надають смислових відтінків | |
| вказівні | ось, оце, це, он, ген, то, ото |
| означальні | просто, прямо, саме, якраз, точно, справді, майже |
| видільні | навіть, лише, хоч би, тільки, хоча б, аж, уже, -таки;
і, й, та (у ролі часток), же, бо |
| 3. Частки, що вносять модальні і модально-вольові відтінки у значення слів | |
| власне модальні | навряд чи, ледве чи, мовляв, ой, ну, чи не |
| стверджувальні | так, еге, аякже, авжеж, атож |
| заперечні | не, ні, ані |
| питальні | чи, невже, хіба, що за |
| спонукальні | годі, бо, но, ну, бодай |
СЛОВОТВОРЧІ ЧАСТКИ
Словотворчі частки поєднуються з іншими словами, творять нові слова: будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -завгодно, -аби, -б, -же, не-, ні-, аби-, ані-.
Словотворчі частки, поєднуючись з іншими словами, служать для творення нових слів.
У такій ролі виступають частки ні-, де-, дехто, аби-, будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, завгодно, -би, -б, -же, -ж, не-, ні-, де-, аби-, абихто (дехто тут проти?).
ФОРМОТВОРЧІ ЧАСТКИ
Формотворчі частки творять форми слів.
| Правила | Приклади |
|---|---|
| наказовий спосіб дієслів | хай, нехай |
| умовний спосіб дієслів | б, би |
| найвищий ступінь порівняння
прикметників і прислівників |
най- |
| зворотна форма дієслова | -ся, -сь |
Формотворчі частки служать для творення:
– зворотної форми дієслова (-сь, -ся: повертався я запізно);
– наказового способу (хай, нехай: нехай пройду я крізь вогонь);
– умовного способу (б, би: хіба став би я за це братися);
– найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників (най-: найкрасивіша земля).
ВИГУК
Вигук – це особлива частини мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових частин мови, оскільки не мають номінативного значення і не виконують у реченні службових функцій.
Лексико-граматичні особливості – Вигуки не співвідносяться ні з предметами, ні з поняттями.– Вигуки не мають морфологічних ознак, притаманних повнозначним частинам мови (роду, числа,
відмінка тощо).
– У реченні вигуки синтаксично не пов’язуються з іншими словами і не є членами речення.
Запам’ятай!
Субстантивовані вигуки можуть виступати в ролі підмета чи додатка:
– Параскіце, ме-ей! – Те „ме-ей” вийшло особливо гучне й соковите; полетівши по дорозі до виноградника, воно вдарило об стіну волоських горіхів, обвилось й прилетіло знов до Йона
(М.Коцюбинський).
За походженням вигуки бувають первинні (непохідні) та вторинні (похідні).
До первинних вигуків належать такі вигуки: а!, е!, ой!, ох!, га! ет!, тю!, фу!, пхе! тощо
У вторинних вигуках структура збігається з формами повнозначних слів: ґвалт!, рятуйте!, леле!, Боже!, лихо!, отакої!
Запам’ятай!До похідних вигуків належать також вигукові фразеологізми:
От тобі й маєш! Матінка моя рідна! Боронь Боже!
| емоційні
(виражають почуття, переживання, настрій, здивування того, хто говорить) |
о! ой! ех! ич! овва!
от тобі й на! |
| спонукальні
(вигуки волевиявлення – виражають наказ, спонукання до дії) |
гей! агов! годі! геть!
киць-киць! тпру! вйо! |
| вигуки, що є словами ввічливості
(виражають привітання, подяку, побажання, сподівання, прощання) |
добридень! будьте ласкаві!
ласкаво просимо! будь ласка! |
| звуконаслідувальні
(виражаження акустичних уявлень людини-мовця про звуки, які трапляються в різних життєвих ситуаціях) |
гав-гав! кукуріку!
хрусь! цок-цок! |
Пунктуаційне оформлення вигуків в реченнях з вигуками 1. Вигуки в реченні відокремлюються комами:
Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М.Коцюбинський).
2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після
нього ставиться знак оклику:
Прощавайте! Ждіте волі!
Гей! на коні! Всі у путь!
П.Тичина
3. Якщо вигук, який стоїть усередині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо
знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:
Всі, у кого серце вірне!
Сонцю нашої весни,
Сійте зерно – гей! – добірне
В нерозмежені лани!
М.Рильський
4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед
особовим займенником, після якого йде звертання:
Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.
5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов’язані інтонацією, виступають у ролі
часток і комою не виділяються:
О пісне блаженна! О пісне крилата,
Лети над землею, дзвени і зови...
М.Чернявський
6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:
Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому...
Нар. творч.
7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:
Гай! Гай! Анхізонька видáти...
Комментариев нет:
Отправить комментарий