Запишіть тему уроку
Поети-"шістдесятники". Дмитро Павличко.
Ознайомтесь із біографією поета
Народився поет 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові
на Івано-Франківщині в багатодітній родині, «коли копати картоплю мати з
батьком йшли» — «тверда земля
Дмитрові була за ліжко, шорсткий киптар за пелюшки». Доля судилася поетові
така, як і всім українцям, та ще бідакам: нужда, тяжка праця, бідненька освіта
— такий шлях і слався сину лісоруба. Кпини та знущання за рідну мову, за босі
ноги...
Початкову освіту поет розпочав здобувати в
польській школі в Яблуневому, де «за мову мужицьку не раз на коліна довелося у
школі ставати...», вересень 1939 р. приніс зміни — школа рідною мовою
(Коломийська гімназія, опанував німецьку мову та латинь), десятирічка у
Яблуневі, українські книжки. Про це молодий поет захоплено пише у вірші «1939
рік». Забуяв поетичний талант, народилися перші вірші, а далі й книжки — писав
щиро молодий поет і про визволення, і про партію, і про нову Радянську
Батьківщину (чи міг він розібратися в складнощах часу, прозирнути в майбутнє,
осягнути колонізаторські імперські плани?!). Та попри те все «У дитячому серці
жила Україна»!
З осені 1945 р. по літо 1946 р. поет був ув'язнений за сфабрикованим
сталінськими каральними органами звинуваченням у приналежності до УПА. 1948 р.
Дмитро Павличко вступає на філологічний факультет Львівського університету, де
вивчає українську мову та літературу. Студентом очолює літературну частину
Львівського театру юного глядача, згодом — відділ поезії журналу «Жовтень»
(1957-1959). Уже 1 січня 1951 р. в газеті Львівського університету «За
Радянську владу» публікується перший вірш Павличка «Дві ялинки». 1953 р. поет
вступає до аспірантури досліджувати сонети Івана Франка, але невдовзі залишає
наукову роботу. Того ж року виходить його перша збірка поезій «Любов і
ненависть». 1954 р. за пропозицією М. Бажана Д. Павличка було (заочно) прийнято
до Спілки письменників.
1964 р. Дмитро
Павличко з родиною переїхав до Києва й очолив сценарну майстерню кіностудії ім.
О. Довженка.
За його сценаріями поставлені фільми «Сон» (1965) — у співавторстві з В.
Денисенком та «Захар Беркут» (1970).
З 1966 р. по 1968 р. поет працює в
секретаріаті Спілки письменників України, а з 1971 р. по 1978 р. редагує
журнал «Всесвіт».
1977 р. Д. Павличко стає лауреатом Державної премії України
ім. Т. Шевченка. Далі працює секретарем СП СРСР із 1986 р., а з 1988 р.— секретарем правління СПУ. 1989 р. Д. Павличка обирають головою Товариства української мови ім. Т. Г.
Шевченка. Поет є одним із організаторів Народного Руху України, Демократичної
партії України.
Протягом 1990-1994 р. Д. Павличко є депутатом
Верховної Ради й певний час послом України в Канаді.
З жовтня 1995 р. до травня 1998 р. поет був
Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці. Також Д.
Павличко був Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 р. по
лютий 2002 р. (завдяки його старанням у центрі Варшави в березні 2002 р. було
споруджено пам'ятник Тарасові Шевченку). 2004 р. за визначний особистий внесок
у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного
слова, плідну державну й політичну діяльність поету присуджено звання Героя
України з врученням ордена Держави.
З 21 жовтня 2005 р. поет є народним депутатом
України. На IV Всесвітньому Форумі Українців (Київ, серпень 2006 р.) Дмитра Павличка було
обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.
2009 р. Д. Павличка нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого IV ст.
Ознайомтесь з творчістю поета
У літературному доробку Дмитра Павличка — поетичні
збірки «Любов і ненависть» (1953), «Моя земля» (1959), «Правда кличе!» (весь
тираж (крім кільканадцяти примірників) було знищено), «Чорна нитка» (1958),
«Бистрина» (1959), «Днина» (1960), «Пальмова віть» (1962), «Пелюстки і леза»
(1964), «Хліб і стяг», «Гранослов» (1968), «Сонети подільської осені» (1973),
«Таємниця твого обличчя» (1974, 1979), Вибрані твори у двох томах, «Спіраль»
(1984), «Задивлений у будущину», «Поеми й притчі», «Вибрані вірші» (1986),
«Покаянні псалми» (1994), «За нас» (1995), «Золоте яблуко» (1998), «Ностальгія»
(1998), «Засвідчую життям» (2000), «Наперсток» (2002), «Рубаї» (2003), «Сонети»
(2004), «Не зрадь» (2005), «Три строфи» (2007), «Аутодафе» (2008)... Його перу
належать такі збірки літературно-критичних статей: «Магістралями слова» (1978),
«Над глибинами « (1984), «Біля мужнього слова» (1988); книги для дітей —
«Золоторогий Олень» (1970), «Дядько Дощ» (1971), «Де найкраще місце на землі»
(1973), «Смерічка» (1982), «Плесо» (1984), «Рідна мова».
Писав поет також і книги для дітей «Найкраще місце
на землі», «Золоторогий Олень», «Кіт Мартин», «Смерічка».
Дмитро
Павличко є також і визначним майстром перекладу (перекладає з англійської,
іспанської, італійської, французької, португальської, ідиш та багатьох
слов'янських мов). Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання
творів Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко
Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія
Рільке, Генріка Ібсена...
Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля
мужнього слова» (1988).
Дмитро Павличко — автор відомих пісенних текстів — «Впали роси на покоси»,
«Лелеченьки», «Пісня про Україну», «Долиною туман тече», «Явір і яворина», «Я
стужився, мила, за тобою», «Дзвенить у зорях небочисте», «Розплелись,
розсипались»...
Пісня «Два кольори» (1649) стала народною.
Цю пісню знають майже всі, та не всі знають, що
вона має автора.
Прослухайте пісню "Два кольори"
Робота над твором Д. Павличка «Два
кольори»:
а) Про які кольори йде
мова у творі? Чому саме їх обрав автор?
Людину все життя супроводжують два
кольори: червоний — то любов, а чорний — то журба. Такими ж нитками, за народною
традицією, вишивали рушники та сорочки. Проводжаючи сина в дорогу, мати дала
вишитий рушник, як оберіг, як символ своєї любові. І це була найдорожча річ,
яку він зберігав протягом довгих років, бо мати ніби вгадала синову долю,
вишила її на полотні.
Пронесені крізь роки й відстані, як
заповіт, як материнська пісня любові й зажури, два кольори вийшли із згорточка
старого полотна і стали глибоко поетичним образом. Вони — ніби символи самого
життя, що водило поета по світах і кликало додому, переплітаючи сумні й
радісні дороги, як узори на материнім гаптуванні.
б). 1. Паспорт твору (запишіть)
Тема : розповідь про вишиту сорочку — як часточку маминої душі, оберіг;
«свої пороги» — як початок і кінець людської долі, її духовні начала.
Ідея: уславлення материнської
любові, яка завжди поруч із дитиною,оберігає її; звернення
до читачів шукати свою життєву дорогу, свою долю, долаючи труднощі і переживаючи радощі.
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: інтимна
2. АНАЛІЗ художніх засобів твору.
в) Завдання: „ Асоціативний ряд”. З чим асоціюються у вас чорний і червоний кольори? Запишіть у
зошит.
г)Творча робота.
Завдання : складіть СЕНКАН до вірша «Два кольори»
ВИСНОВОК:
Чому пісня-вірш «Два кольори» стала народною?
Чому пісня-вірш «Два кольори» стала народною?
(Поет дібрав такі задушевні слова,
так зумів висловити почуття багатьох людей, що
твір став улюбленим для багатьох
поколінь. Він близький до фольклорних традицій
і символікою барв, і філософією
життя. Основний мотив вірша
мотив дороги як символу людської
долі поєднаний із мотивом материнського благословення.
Ліричний герой, пройшов через
життєві випробування. Зберіг найдорогоцінніший
скарб- «згорточок старого полотна». Вишиту сорочку –як
часточку маминої душі,
оберіг, «свої пороги» -як початок і
кінець людської долі.
Це дійсно є народна пісня. І ви це довели. Вона не є
відокремленою і написана для нас.Із почутого на уроці, можемо зробити такі
висновки: два кольори – дві тривоги, дві нитки душі, що з’єднують в одному
візерунку пам’ять про батьків і турботу про дітей, про сучасне й майбутнє. Вони, як живі
джерела, що передають від покоління до покоління скарби й багатство пам’яті
свого роду, бо саме вони духовно єднають людину з рідною землею.
А матусям велике спасибі за вічну любов, щедру незміряну ласку, за тепло, довгі недоспані ночі, за всю доброту і пісню, сорочку, залишену в спадок.
А матусям велике спасибі за вічну любов, щедру незміряну ласку, за тепло, довгі недоспані ночі, за всю доброту і пісню, сорочку, залишену в спадок.
Два кольори — дві тривоги, дві нитки душі,
що з’єднують в одному візерунку пам’ять про батьків і турботу про дітей, про
сучасне й майбутнє. Вони, як живі джерела, що передають від покоління до
покоління скарби й багатство пам’яті свого роду, бо саме вони духовно єднають
людину з рідною землею.
Завдання:
1. Дати відповіді на запитання (письмово), сфотографувати і надіслати або у Вайбер або за посиланням
а) Назвіть основні мотиви лірики Д.Павличка.
б) Символом чого стала для поета вишита матір'ю сорочка?
в) З якою піснею з раніше вивчених творів перегукується вірш "Два кольори"?
г) Взірцем якої лірики є вірш "Два кольори"?
д) Випишіть із тексту художні засоби
2. Написати твір-мініатюру «Червоне — то
любов, а чорне — то журба». Також сфотографувати і надіслати у Вайбер чи за посиланням
Комментариев нет:
Отправить комментарий