Тема 18. Ісмаїл Гаспринський. Історичне оповідання "Арслан Киз"

Класик кримськотатарської літератури

Ісмаїл ГАСПРИНСЬКИЙ

(1851—1914)

Ісмаїл Гаспринський народився 21 березня в селі Авджикой Ялтинського повіту Таврійської губернії в сім'ї військового. Навчався вдома та в початковій школі мектебе, а згодом — у Сімферопольській гімназії та у військових навчальних закладах Воронежа й Москви. Повернувся до Криму і працював учителем початкової школи. У 70-х роках багато подорожував, побував у Франції, Єгипті, Туреччині.

Закордонні подорожі та набутий досвід вплинули на світогляд І. Гагринського. Він визнавав необхідність реформування освіти ісламських народів. Обґрунтовуючи свою позицію, І. Гаспринський писав: «Могутній, кипучий Захід з його мільярдами і широкими знаннями, язичницький Схід, що пробуджується, з його незліченним населенням можуть здавити нас, мов лещата, якщо ми не поквапимося як слід згуртуватися, просвітитися і розвинути на всю широчінь працездатність і продуктивність».

Свої ідеї І. Гаспринський намагався втілювати в життя в громадській та просвітницькій праці. Його обирали гласним Бахчисарайської міської думи, а згодом і міським головою Бахчисарая. На цій посаді він дбав про облаштування міста та організацію народної освіти. Також писав і видавав за власною редакцією численні підручники та книжки для кримськотатарської молоді. Його навчальний посібник «Ходжа-і-суб'ян» («Учитель дітей») став найпопулярнішим виданням у тюркомовному світі.

І. Гаспринський був організатором джадидизму (назва походить від «усуль джедід» — «новий метод» навчання). Окрім освіти, цей рух порушував громадські та просвітницькі проблеми. До них належав розвиток журналістики. У 1883 році І. Гаспринський розпочав видання газети «Терджиман» («Перекладач»), яка проіснувала тридцять п'ять років. Це було перше тюркомовне видання в Російській імперії. А в 1905 році І. Гаспринський започаткував кримськотатарське періодичне видання для жінок «Алємі нісван» («Жіночий світ»).

Активна журналістська праця сприяла реалізації творчого потенціалу І. Гаспринського. Йому належить авторство художніх творів «Африканські листи», «Листи Молли Аббаса Франсові», «Дівчина-левиця», «Лихо Сходу», «Французькі листи», «Сонце зійшло» та ін.

Помер письменник, педагог і журналіст 24 вересня 1914 року.

Ісмаїла Бея Мустафу Оглу Гаспринського кримські татари вважають «дідусем нації». Він багато зробив для освіти свого народу, піднесення національної самосвідомості та розвитку культури. Ім'ям І. Гаспринського названо республіканську кримськотатарську бібліотеку в Сімферополі. Йому встановлено пам'ятники в Сімферополі та в Бахчисараї, де й сьогодні працює музей Ісмаїла Гаспринського.

АРСЛАН-КИЗ (ДІВЧИНА-ЛЕВИЦЯ)

Історична основа та жанрові особливості

Письменник звернувся до давніх подій в одному з регіонів Кокандського ханства. Ця держава існувала з 1709 до 1876 року на території сучасних Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану, південного Казахстану та Сіньцзянь- Уйгурського автономного району Китаю. «Час подій нашої оповіді, — зазначив автор, — це час Кокандського ханства, де правили хаджі — праведники, нащадки самого пророка».

Мусульманське населення міст Учтурфан та Кашгар організувало збройне протистояння китайському імперському війську. Один з епізодів цього протистояння І. Гаспринський зобразив у «Дівчині-левиці». Цей епічний твір має жанрові ознаки історичного оповідання: невеликий обсяг, однолінійний сюжет на основі давніх подій, різнобічно розкритий образ однієї героїні.

Східний базар у Самарканді (Яків Хаїмов, 1946)

Ісмаїл Гаспринський у цьому творі розповідає про запеклу битву новизни і застарілого, добра і зла, про приховану в давніх легендах історію древнього кримськотатарського народу. Ісмаїл Гаспринський робить спробу показати нам те, що може зробити людина задля Батьківщини.

Прочитайте твір Ісмаїла Гаспринського «Арслан-киз (Дівчина-левиця)».

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13980

Сюжетна організація

Експозиція оповідання — облога багатотисячним китайським військом мусульманського міста Учтурфан. Жорстокі нападники вимагають від містян здатися й заплатити викуп. А на нараді в мулли шейха Іззета-Ати більшість уже готова прийняти цей ультиматум.

Сюжетна зав'язка припадає на епізод, коли до присутніх виходить дочка господаря Гульджемал і закликає до боротьби: «Товариство, не здавайтесь!». Дівчина збирається за підмогою до Кашгару. Усі захоплені її сміливістю, а міський старшина навіть вигукує: «Ця дівчина... ні, ця левиця зможе звільнити нас від ворога!».

Здійснення наміру Гульджемал і становить розвиток дії. Одягнена як чоловік, вона дістається до Кашгару й намагається переконати суддів і старшин перейти до рішучих дій.

У кульмінаційному епізоді дівчина викриває зраду старшини Таштімур-бека та схиляє мешканців Кашгару до боротьби: «Ще дві години тому безталанні сіроми, безвольні бідолахи, кашгарці обернулись на відважних вояків». Події мають щасливу розв'язку: китайці нарешті знімають облогу Учтурфана й відступають від міста.

Образ Гульджемал-ханум

Юна донька шейха змалку відзначилася сильним і рішучим характером. Батько стежив за її вихованням і багато чого навчив. Вона їздила верхи не гірше за хлопців, уміла користуватися компасом і біноклем, добре стріляла з рушниці. А до всього ще й мала добру освіту, знала декілька мов.

Дівчина була наділена особливим даром красномовства, умінням переконувати інших. Ось як вона звернулася на нараді до поважного товариства: «Ви хочете ввіритися лютим катам? Певно, ліпше, добродії, рятувати не голову й тіло, а душу й домогтися спокою й слави... Я не з тих, що здаються». Автор у кількох порівняннях дає їй якнайкращу характеристику: «...ця напрочуд метка мисливиця, ця дівчина, спритна, мов канатоходець, освічена, мов який мулла, окрилена, як поет».

У Гюльджемал ніколи слова не розходяться з ділом. Тому й вирушила в небезпечну поїздку за підмогою, узявши з собою меч, рушницю та револьвер. Ніщо не змогло її зупинити — навіть двоє китайських дозорців, яких застрелила однією кулею. У Кашгарі Гюльджемал виявила ще й властиві їй хитрість і дипломатичність, винахідливість і рішучість. Вона без страху промовляла перед людьми, що зібралися на майдані: «Слід прогнати ворога. Сьогодні немає жінок і чоловіків, є тільки бійці... Може, хтось з вас і боїться тиранів, але сміливців значно більше».

Не дивно, що емоційні заклики знайшли шлях до сердець багатьох містян: «Хоробрі слова дівчини, відвага й патріотизм, що променилися в її очах і осявали всіх, перетворили бійців на військо левів».

У справі захисту батьківщини героїня нічим не поступається чоловікам. За виявленими лідерськими якостями, сміливістю, рішучістю, розумом та винахідливістю вона є взірцем гідної людської поведінки.

Виявляємо читацьку, літературну компетентності

1. Яке враження справив на вас твір?

2. Які події зобразив письменник?

3. Які ознаки історичного оповідання має твір «Арслан-киз»?

4. Якою постає головна героїня оповідання? Які риси її характеру підкреслює автор?

5. Поміркуйте, чи є психологічно вмотивованими вчинки героїні.

У четвер (14.05.2020) ви напишете контрольний твір з української літератури на одну з тем, що безпосередньо стосуються творів Б.Лепкого та І.Гаспринського.