Тема 2. Тест 2. Фольклор. Пісні Марусі Чурай. "Дума про Марусю Богуславку", балада "Ой летіла стріла" + ТЕСТ"

ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ

За народним епосом Маруся Чурай – донька урядника Полтавського козачого полку Гордія Чурая. Народилася вона близько 1625 року (точної дати народження немає).
За народними переказами хата Чураїв стояла на березі Ворскли, близько того місця, де 1650 року було зведено Хрестовоздвиженський монастир, що зберігся і функціонує й тепер.
Сім’я рано залишилася без батька: чесний, але запальний Чурай зарубав шляхтича, який знущався з простолюду, а тому змушений був тікати на Січ. У бою під Кумейками (1637р.) козацьке військо зазнало поразки, старшина, зокрема й гетьман Павлюк і Гордій Чурай, потрапили до полону. Польський коронний гетьман Потоцький привіз бранців до Варшави, де їх стратили 1638 року.

Тепер він з нами в радості і в сумі.
Збагнуло серце вражене моє:
Пішов у смерть – і повернувся в думі,
І вже тепер ніхто його не вб’є.
(Ліна Костенко „Маруся Чурай”).

Маруся Чурай була закохана в Гриця Бобренка – сина хорунжого Полтавського полку.

Але Грицю й Марусі не судилося бути разом, бо Гриць перебував під необмеженою владою своєї матері, котра хотіла бачити невісткою Галю Вишняківну – племінницю полковника Мартина Пушкаря. Бобренко виконав волю матері – заслав сватів до Вишняківни.

Свою тугу Маруся перелила в пісні, бо трапилося так, що після гостювання в неї, він помер від отрути.

Суд, який був над Марусею, виніс їй вирок – страта, але вирок не виконали: посланець Богдана Хмельницького вручив гетьманський наказ про помилування Марусі Чурай.

Останній період життя Марусі залишається загадкою. Її перу належить багато творів: „Болить моя голівонька від самого чола”, „Грицю, Грицю до роботи...”, „Котилися вози з гори”, „Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, „Засвіт встали козаченьки...” тощо.

„ЗАСВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ”   Пісня-діалог, у якій парубок просить матір, щоб вона прийняла Марусю „як свою дитину”, бо його кінь „щось у воротях спіткнувся”. Відповідь матері – розгорнуте риторичне запитання:

Яка ж би то, мій синочку,
Година настала,
Щоб чужая дитиночка
За рідную стала?

Текст пісні насичений імениками – пестливими словами: козаченьки, Марусенька, миленького, доріженьку, матусеньку, вороненький. Саме цим досягається позитивна емоційність, почуттєвість.
Звертання, вжиті у формі кличного відмінка, динамізують сюжет твору.
Провідний мотив пісні – розлука козака з коханою і матір’ю.

Засвіт встали козаченьки**
Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Літературний паспорт твору
Історія написання:  у боротьбі проти завойовників не завжди козаку траплялося повернутись додому

Рік створення: ≈1650-ті рр

Напрям (умовно): романтизм

Рід: лірика

Жанр: пісня з елементами балади (соціально-побутова пісня з елементами історичної)

Тема: прощання козака з коханою ї матір'ю перед тим, яквирушити на війну

Ідея: возвеличення подвигу дівчат і матерів, які в умовах народної боротьби із завойовниками стоїчно чекають своїх коханихі синів; уславлення кохання

Мотиви: "кохання на війні", "передчуття смерті", "материнська любов"

Образи: козаченько, Марусенька, мати, кінь вороненький, місяць, сонце

Композиція (зміст): (експозиція )зранку козаки вирушають у похід - Маруся плаче за коханим-козаком - (зав'язка) козак заспокоює її і просить помолитися за нього - (розвиток дії) мати проводжає сина і просить повертатися - козак говорить про свої недобрі передчуття - (кульмінація) козак просить прийняти Марусю як доньку - мати плаче про тяжкі часи - (розв'язка) повтор експозиції
  

„ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ”   У цій пісні передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билиною в полі, що росте на піску – без роси й на сонці. Вона страждає за милим-чорнобривим, який пішов захищати рідний край.
Твір насичений питальними реченнями, які підкреслюють трагічну долю ліричної героїні.
Вона усвідомлює, що слізьми горю не зарадиш, та хоч „серцю легше буде”. Дівчина молода, проте розуміє закони буття:

Віють вітри, віють буйні**
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться;
Ой, як болить моє серце,
А сльози не ллються.

Літературний паспорт твору 
Історія написання:  глибокі переживання юної дівчини за коханим завжди ставали об'єктом зображення в ліричній народній поезії. 

Рік створення: ≈друга половина XVII ст. 

Напрям (умовно): романтизм 


Рід: лірика 

Жанр: пісня (інтимна лірика з елементами соціально-побутової) 

Тема: любов двівчини до козака, очікування його та страждання від розлуки 

Ідея: співчуття до дівчини, яка втратила коханого; возвеличення відданої любові 

Мотиви: "розлука з коханим", "заздрісність людей", "доля" 

Образи: закохана дівчина, козак, заздрісні люди, вітри, дерева, сльози, щастя, заздрість 

Композиція (зміст): картина природи, суголосна почуттям дівчини - страждання дівчини за коханим, який покинув її, зумовлені тим, що вона не може забути час, коли була щасливою - люди заздрять дівчині - дівчина благає коханого повернутися 


ДУМА „МАРУСЯ БОГУСЛАВКА”

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: народна дума.
Тема: показ долі жінки-бранки, що стала дружиною турецького пана, але залишилася патріоткою, бо в чужому оточенні знаходить у собі сили, щоб виконати свій обовязок перед народом.
Ідея: заклик бути гідною, бути відданою своїй державі.
Герої твору: Маруся Богуславка, „700 козаків, бідних невольників”.
Сюжет: Дума починається з опису „темниці кам’яної”, де „не бачать світу” сімсот козаків-невільників. Маруся Богуславка нагадує їм про те, що в „землях християнських” „Великодня субота”, а завтра – „Великодень”. Полонені козаки проклинають Марусю за те, що роз’ятрила душевні рани й нагадала про рідну землю. Та Маруся не зважає на образи: на святий Великдень вона звільняє бранців-козаків, звертаючись до них, говорить, щоб вони „одного города Богуслава не минали”, її батькам кланялись та „ґрунтів не збували”, її з неволі „не викупляли”, бо вона вже „потурчилась, побусурменилась”. Тільки діями виявляє Маруся любов до рідного краю.

НАРОДНІ БАЛАДИ

Балада (фр. ballade, англ. ballad, нім. ballade, лат. ballare – танцювати) – синтетичний жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового типу з драматичним сюжетом. У центрі балади завжди індивідуальна, але суспільно значуща людська доля, часто присутній елемент метаморфози.


Основними ознаками балади є:
– сюжет, в основі якого – незвичайні, часто фантастичні події;
– нерідко спирається на прийом метаморфози (перетворення людини на дерево, камінь, рослину тощо).
– головні дійові особи прості люди;
– сюжет має трагічну роз’язку;
– прикметна дидактичністю (прямо чи опосередковано у баладі приховане повчання чи застереження).


                                     "ОЙ ЛЕТІЛА СТРІЛА”

Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: балада.
Тема: побивання матері-удовиці за вбитим стрілою сином.
Ідея: висловлення співчуття до загиблого.
Основний мотив: вміщений в рядках:

„Ой матінка плаче,
Поки жити буде,
А сестриця плаче,
Поки не забуде,
А милеька плаче,
Поки його бачить...”

Образи: мати-удовиця, сестра, кохана.

Про баладу: Основа твору – реалістична, але використано елемент метаморфози, коли мати, сестра та кохана перетворилися на „зозульок рябеньких”. (Образ зозулі є символічним, оскільки тільки зозуля „уміє вічно тужити”, як і матір).
У баладі йдеться про загибель удовиного сина, адже в українському фольклорі це найтрагічніший образ, тому й емоційне напруження максимальне.

Якщо розглянути баладу, то композиційно вона струнка:
• експозиція: діалог про причину смерті вдовиного сина;
• зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль;
• кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької; смерть героя;
• розв’язка: смерть рідної дитини, одвічна пам’ять про неї.

•  Після опрацювання Тем: Фольклор. Історичні пісні. та Фольклор. Пісні Марусі Чурай, Думи, Балади пройдіть тест за посиланням 

https://docs.google.com/forms/d/1WijQyH-ZsuKZkqM4bj_4xIisGPaCad-NNrug_j0uyYc/edit