Запишіть тему уроку
Григір Тютюнник "Три зозулі з поклоном". Ліна Костенко - поезія, роман у віршах "Маруся Чурай"
Посилання на тексти творів
Григір Тютюнник « Три зозулі з поклоном»
Григір
Тютюнник – людина великого серця. Для нього ідеалом завжди були доброта,
самовідданість і милосердя людської душі. Герої його творів звичайні люди,
чуйні й добрі, з щедрою душею, здатні на глибоке і вірне кохання. Більшість
творів письменника – новели. Та в цих невеликих за обсягом творах талановитий
письменник створив колоритні, незабутні образи простих людей.
На сьогоднішньому занятті ми
ознайомимось з творчістю цього видатного майстра психологічної новели.
Багато творів написано про велике людське почуття – кохання. Та, мабуть, найбільш щемливою серед них є новела «Три зозулі з поклоном».
Символічним втіленням добра, людяності, мудрості постають її герої.
Одразу після
заголовка читаємо:
«Любові Всевишній присвячується».
Зазвичай
присвята має на меті зберегти, увічнити пам'ять про того, хто за життя автора
був для нього людиною близькою, духовно рідною, дорогою серцю. Чому ж Григір
Тютюнник обрав для свого твору таку незвичайну присвяту і чи виправдовує вона
себе – на ці питання ми повинні дати
відповідь у ході заняття.
Епітет
«Всевишній», який в українській мові вживається лише в сполученні зі словом
Бог, підкреслює велич найбільшого людського почуття – кохання.
-
Що говориться в
Біблії про це почуття?
-
У Новому Заповіті
читаємо:
«Любов довго терпить і
милосердствує».
«Любов не зрадить, не
вихваляється, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не радіє з
неправди, а радіє істині…»
«Любов ніколи не минає, навіть
коли мови замовкнуть і знання зникне».
«Любов довготерпелива, любов
лагідна, любо не зрадить, любо не чваниться, не горда, не поводиться нечемно,
не шукає свого, не роздратовується, не гнівлива, усе прощає, всьому вірить,
завжди надіється, все терпить».
Новела «Три
зозулі з поклоном», написана в 1977 році, глибоко віддзеркалює внутрішній світ
письменника, його світобачення. Підсвідомо до її написання автор прямував,
осмислюючи життя своєї родини, арешт батька.
Григір Тютюнник згадував : «Я виношую образ жінки, котра дуже любила
мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї…
Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох
вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже
навіки… Яке благородство й краса обох жінок, самозреченість моєї тоді ще зовсім
молодої мами… І якщо доля дасть мені таланту – воздам хвалу жінці й красі».
Отже, в основі новели «Три зозулі з поклоном» відчутні
автобіографічні моменти. Образ оповідача, хлопця-студента, нагадує самого
автора. Образ Михайла асоціюється з батьком письменника, свого часу також репресованого.
Поштовхом до написання твору послужила,
здавалося б, незначна подія: у 1976 році до Ірпінського будинку творчості
завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, була «Летіла зозуля
через мою хату…», де йшлося не просто про нещасливе кохання, а про вічне,
непереборне страждання людини.
Очевидці
розповідають, що, почувши цю пісню, Тютюнник підхопився і побіг до своєї кімнати. Так народилася новела «Три
зозулі з поклоном» - одна з найчарівніших перлин української літератури ХХ ст..
Перед тим, як
перейти до характеристики образів головних героїв новели, пригадаймо сюжет.
1.
Заміжня Марфа
Яркова кохає одруженого чоловіка Михайла, який має сина.
2.
Синові (оповідачеві
новели) історію цього кохання розповідає мати Софія.
3.
Михайла заслано до
Сибіру, звідки він ніколи не повернеться.
4.
Один раз на місяць
від Михайла Дружині надходять листи.
5.
Прихід листів
інтуїтивно відчуває Марфа, якій поблажливий листоноша дає пригорнути до грудей і «подержати».
6.
Соня, яка знає про
Марфину любов до її чоловіка, не картає суперницю.
В основі цього
твору – любовний трикутник:
Софія –
Михайло – Марфа.
Стосунки цих людей надзвичайно складні.
Чи випадково автор добирає такі імена для своїх героїв?
Михайло – (давньоєвр.) «рівний, подібний до
Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму. Робить все добре та вчасно,
любить співати.
Софія – (грецьк.) «мудрість, розум». Софія
- ніжна, добра, вона здатна виявити співчуття до
слабкої й беззахисної істоти й надати посильну допомогу людині, що
потрапила в скрутне становище.
Марфа – (арамійськ.) «пані, господиня,
володарка». Здавна вважалось, що дівчина на ім’я Марфа простодушна й мила. Їй
не властива хитрість і злість, вона приємна й легка в спілкуванні. Добродушна,
готова прийти на допомогу, доброзичлива й невимоглива.
Як бачимо, імена відповідають
персонажам і допомагають розкрити їхні образи, внутрішній світ.
Запишіть літературний паспорт твору
Рік створення: 1976
Напрям: модернізм
Течія: неореалізм
Присвята: "Любові Всевишній присвячується"
Літературний рід: епос.
Жанр: новела (філософська з елементами автобіографічної)
Тема: складність людських стосунків, виражена через історію
нещасливого кохання.
Головна ідея твору: возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину
над буденністю, очищає її душу.
Мотиви: сила кохання, протистояння влади і людини, філософія життя, усепрощення, романтики й прагматики
Проблематика твору
1.
Проблема кохання як
найвищого вияву духовної краси.
2. Зв'язок поколінь.
3. Родинне життя.
4. Репресії. Життя людини, відірваної від дому, від
сім’ї у засланні.
5. Збереження загальнолюдських цінностей.
6. Вірність.
Символіка заголовка.
Таємничим здається
вислів «три зозулі з поклоном», і, напевно, тільки автор міг би пролити світло
на його зміст.
Де зустрічаються ці
символи і що вони означають?
Чому Михайло
посилає Марфі «три зозулі з поклоном» ? (Михайло бажає Марфі заспокоєння,
щастя, вдячної взаємної любові…)
Михайло –
дуже чесна, правдива і порядна людина, тому, напевне, й потрапив до сталінських
таборів. Щоб позбавити мук палко закохану людину, якій не може відповісти
взаємністю, він передав привітання, що означає: забудь, залиш мене і відпусти. Відомо, що зозуля гнізда не мостить,
тож Марфа повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, що вона не матиме у
відповідь такого ж почуття.
Чи те саме значення
має цей вислів у заголовку?
(У заголовку, швидше всього, три зозулі – то символ: три
долі – Марфи, Михайла і Софії, переплетені та освячені святим почуттям великого
кохання.)
Які ще символи
зустрічаються у творі?
Символи:
сосна – символ рідного житла і самотності;
ім’я Софія – «мудрість»;
зозуля (смуток, тужлива
звістка,туга; образ зневаженої людьми нещасної жінки);
числівник «три» - символ щастя,
оптимізму, сподівання на краще;
ромашка -
символ кохання;
чорна
хустина - горе, страждання;
листи - зв'язок з родиною, з рідною домівкою.
У цих деталях виражається
глибина Тютюнникового таланту новеліста.
Поетична творчість Ліни Костенко
Ліна Василівна Костенко стала почесним
професором Національного університету "Києво-Могилянська академія", її
завжди обожнювали студенти і з трепотом ходили на її лекції пишаючись
тим, що можуть слухати "титана" українського слова.
У неї чимало регалій: почесний доктор
Чернівецького національного університету (2002); лауреат Державної
премії ім. Т.Шевченка (1987, за роман "Маруся Чурай" і збірку
"Неповторність"); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім.
О. Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою
Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у
березні 2000 року.
Усі ці заслуги ніколи не стануть
показником істинного світогляду поетеси до тих пір, доки ви не візьмете
до рук її збірки; до тих пір, доки ви не помітите як промайнув день за
читанням її поезій; до тих пір, доки ви не прочитаєте "Марусю Чурай" і
задумаєтесь про долю українського жіноцтва. Ліна Костенко бачила світ
по-новому, вона говорила правду без прикрас і чудово знала, що: "Жонглює
будень святістю і свинством". Як писав Богдан Лепкий: "Для України
варто не лише вмирати:" і вона жила, творила, страждала, раділа, була
воїном і просто жінкою, матір'ю і царівною: "Я вибрала долю собі сама, і
що зі мною не станеться, - у мене жодних претензій нема до Долі - моєї
обраниці"
У поезії Ліни Костенко є свої лейтмотиви, тобто наскрізні теми, образи.
Вже в перших збірках поетеси болісно
зазвучав мотив дитинства, вбитого війною. Потрясіння, пережите
поколінням її ровесників у роки фашистської навали, довго мучило
пам'ять, відлупившись у низці поетичних творів.
Нелегка творча доля Ліни Костенко
зумовила появу в її поезії мотиву морального стоїцизму митця, який став
на прю зі «світом». Недарма серед її супутників і співрозмовників бачимо
Сковороду, Шевченка, Пушкіна, — тих, кого світ ловив, але не впіймав...
Найбільше гармонії та душевної злагоди —у тих віршах Ліни Костенко, де домінує мотив єднання людини з природою.
Тема відпочинку душі серед гармонійної
природи, частиною якої є й сама людина, переростає, отже, у мотив
апокаліпсису, зникання життя, викликаного людською нерозумністю.
Аналіз поезій
"Страшні слова, коли вони мовчать..."
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Хай буде легко. Дотиком пера
Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.
Запишіть літературний паспорт творів
"Страшні слова, коли вони мовчать"
Історія написання: філософські питання про сутність поезії, про місію митця для Ліни Костенко (особливо для неї, яка пішла у "внутрішню еміграцію" на знак протесту проти відновлення тоталітаризму в СРСР і понад 16 років змушена була писати "в шухляду"), як і для всіх "шістдесятників", були осоьливо актуальними, що вилилося в низку творів, де ця проблематика стає осердям творів.
Рік створення: 1977
Збірка: "Над берегами вічної ріки"
Напрям: модернізм
Течія: неоромантизм
Рід: лірика
Жанр: вірш (роздум, медитація)
Тематичний різновид: філософська лірика
Тема: слово в житті людини, сутність поезії
Ідея: утвердження думки, що "поезія - це завжди неповторність, якійсь безсмертний дотик до душі", що "страшні слова, коли вони мовчать" у той момент, коли вони повинні бути сказані поетом як особистістю й громадянином.
Мотиви: слово в житті людини, сутність мистецтва, місце та роль митця в суспільстві.
"Хай буде легко. Дотиком пера"
ема: розповідь про
прелюдію кохання, момент закоханості, народження почуттів, у які ще не
зовсім віриться.
Ідея: дати відчути людині,що їй потрібне інколи не лише солодке, а й
гірке, не лише світле, а й темне, щоб більше поцінувати те добре,
світле, що є.
Літературний рід: лірика
Жанр: етюд
Вид лірики: інтимна, пейзажна
Віршовий розмір: ямб.
“Хай буде легко. Дотиком пера” художні засоби
Епітети: спомин пресвітлий; білий світ, березова кора побілена; чорні
дні; спогад предивний, пресвітлий;
Метафори: осінь похлинулась димом; хай не розбудить смутку телефон;
печаль не зрушиться листами; сон торкнувся пам’яті вустами; сніг іти
поривався;
Інверсія: спогадом предивним; не розбудить смутку телефон.
Вірш Ліни Костенко «Хай буде легко…» — філософський етюд про пам’ять,
про почуття, про відчуття життя, у якому перемішалися чорне й біле,
добро й зло. Людині потрібне інколи не лише солодке, а й гірке, не лише
світле, а й темне, щоб більше поцінувати те добре, світле, що є.
У вірші «Хай буде легко. Дотиком пера…» на вік героїні, що багато
пережила у житті, натякають такі рядки:
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
У поезії описано почуття, у які не вірить навіть сама лірична героїня:
”Хай буде легко. Це був тільки сон,що ледь торкнувся пам’яті вустами.”Джерело: https://dovidka.biz.ua/hay-bude-legko-dotikom-pera-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Вірш Ліни Костенко
«Хай буде легко...» — філософський етюд про пам'ять, про почуття, про
відчуття життя, в якому перемішалися чорне й біле, добро й зло. Людині
потрібне інколи не лише солодке, а й гірке, не лише світле, а й темне,
щоб більше поцінувати те добре, світле, що є.
Збірка: «Неповторність».
Жанр: філософська лірика.
Провідний мотив: значення слова в житті, сутність поетичного мистецтва.
Роман
у віршах
Ліни Костенко
«Маруся
Чурай»
Запишіть літературний паспорт твору
Рік
виходу: 1979
Стиль: романтизм. (Осмилення
минулого через образи козаків Леська
Черкеса, запорожця, Івана іскри; діють
незвичайні герої у незвичайних обставинах,
яскраво виражений потяг до ідеалу -
образи Б. Хмельницького, Марусі, дяка;
кохання Марусі та Гриця).
Жанр: історичний
роман у віршах.
Тема
роману: українська
історія з її трагічною героїкою;
характеристика колоритних народних
типів, узятих із різних «поверхів»
українського життя XVII ст.; кохання
дівчини-козачки і козацького хорунжого;
сповнений пристрасті роздум про місію
митця та його слова, поезії в людському
житті загалом і в українській долі -
зокрема.
Ідея:
незнищенність
українського народу, глибока віра у
його духовну силу і могутність.
Головна
думка: наша
історія - важка і трагічна, але ми маємо
її знати, щоб не повторити помилок
минулого.
Герої:
Маруся,
Грицько Бобренко, полковий обозний Іван
Іскра, Мартин Пушкар, козак Лесько
Черкес, Галя Вишняківна, Бобренчиха,
Ганна Чурай, дяк.
Проблематика:
патріотизм
і споживацькі інтереси; вірність і
зрада; митець і суспільство; пісня і
народ.
Композиція:
роман
складається з дев'яти
розділів, різних за обсягом.
1
розділ
«Якби
знайшлась неопалима книга»
2
розділ
«Полтавський
полк виходить на зорі»
3
розділ
«Сповідь»
4
розділ
«Гінець
до гетьмана»
5
розділ
«Страта»
6
розділ
«Проща»
7
розділ
«Дідова
балка»
8
розділ
«Облога
Полтави»
9
розділ
«Весна,
і смерть, і світле Воскресіння»
Сюжет
має
дві лінії - особисту й історичну, що
тісно переплітаються
Історична:
зображення
Національно-визвольної війни українського
народу проти польської шляхти
Особиста:
кохання
Марусі та Гриця, смерть Гриця, суд над
Марусею, проща, хвороба дівчини
Фольклорна
основа роману. В
основу свого твору Ліна Костенко поклала
відому чи не кожному українцеві, знану
в багатьох країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю».
Історичні постаті, які згадуються у
творі. (Мартин
Пушкар, Северин
Наливайко,
Богдан Хмельницький, Яків Остряниця,
Іван Іскра, Ярема Вишневецький).
ема: розповідь про
прелюдію кохання, момент закоханості, народження почуттів, у які ще не
зовсім віриться.
Ідея: дати відчути людині,що їй потрібне інколи не лише солодке, а й
гірке, не лише світле, а й темне, щоб більше поцінувати те добре,
світле, що є.Джерело: https://dovidka.biz.ua/hay-bude-legko-dotikom-pera-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Тема: розповідь про
прелюдію кохання, момент закоханості, народження почуттів, у які ще не
зовсім віриться.
Ідея: дати відчути людині,що їй потрібне інколи не лише солодке, а й
гірке, не лише світле, а й темне, щоб більше поцінувати те добре,
світле, що є.
Літературний рід: лірика
Жанр: етюд
Вид лірики: інтимна, пейзажна
Віршовий розмір: ямб.
“Хай буде легко. Дотиком пера” художні засоби
Епітети: спомин пресвітлий; білий світ, березова кора побілена; чорні
дні; спогад предивний, пресвітлий;
Метафори: осінь похлинулась димом; хай не розбудить смутку телефон;
печаль не зрушиться листами; сон торкнувся пам’яті вустами; сніг іти
поривався;
Інверсія: спогадом предивним; не розбудить смутку телефон.
Вірш Ліни Костенко «Хай буде легко…» — філософський етюд про пам’ять,
про почуття, про відчуття життя, у якому перемішалися чорне й біле,
добро й зло. Людині потрібне інколи не лише солодке, а й гірке, не лише
світле, а й темне, щоб більше поцінувати те добре, світле, що є.
У вірші «Хай буде легко. Дотиком пера…» на вік героїні, що багато
пережила у житті, натякають такі рядки:
Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
У поезії описано почуття, у які не вірить навіть сама лірична героїня:
”Хай буде легко. Це був тільки сон,що ледь торкнувся пам’яті вустами.”Джерело: https://dovidka.biz.ua/hay-bude-legko-dotikom-pera-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
ема: розповідь про
прелюдію кохання, момент закоханості, народження почуттів, у які ще не
зовсім віриться.
Ідея: дати відчути людині,що їй потрібне інколи не лише солодке, а й
гірке, не лише світле, а й темне, щоб більше поцінувати те добре,
світле, що є.Джерело: https://dovidka.biz.ua/hay-bude-legko-dotikom-pera-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Завдання: характеристика Марусі Чурай (з використанням цитат). Письмово в зошиті.
Завантажити фото можна тут.
https://docs.google.com/forms/d/1liEqaQuM6LfBaZ3AtrYe1gigVNMVRlewDqi7mUY7qzo/edit
Комментариев нет:
Отправить комментарий