Запишіть тему: ЛІтература Київської Русі. "Повість минулих літ", "Слово про похід Ігорів"
"ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ”
(Повна назва – „Сє повѣсти врємѧньныхъ лѣтъ, ѿкуду єсть пошла рускаѩ ӡємлѧ. кто въ києвѣ нача первѣє кнѧжити и ѿкуду рускаѩ ӡемлѧ стала єсть”)
Рік: 1113
Рід: епос
Жанр: літопис (хроніка)
Тематичний різновид: історична оповідь
Основний мотив – возвеличення давності слов’янського роду, уславлення загальноруського патріотизму, висвітлення історії східних слов’ян і князівської влади.
Зміст – зображення подій княжої доби в Київській Русі.
Про твір
Історія віднайдення: рукописний збірник кінця XV ст. „Хронограф”, що проходив під №323 у бібліотеці Спасо-Ярославського монастиря, був придбаний у його архімандрита Іоіля Биковського збирачем старовини графом Мусіним-Пушкіним. Цей твір був п’ятим з восьми пам’яток, що склали зміст книги. Текст подавався без поділу на окремі слова, що призвело до й досі нерозшифрованих місць у творі. До праці над знахідкою були залучені видатні вчені того часу – О.Малиновський та М.Бантиш-Каменський. З пам’ятки знято три копії, одна з них, надіслана Катерині ІІ, знайдена у середині минулого століття.
1800р. Слово...” видруковане під назвою „Ироическая песнь о походе на половцевъ удельного князя Новагорода-Северскаго Игоря Святославовича, писанная стариннымъ русскимъ языкомъ въ исходе XII столетия съ переложениемъ на употребляемое ныне наречие.”
Під час пожежі Москви 1812р. згорів палац Мусіна-Пушкіна і в ньому оригінал та майже весь наклад „Слова...”. З 1200 книг першого видання на сьогодні зареєстровано близько 70 примірників.
Історія в „Слові про похід Ігорів”: Невідомий автор за основу свого твору поклав подію, яка трапилася 1185 року. Новгород-Сіверський князь Ігор, який не брав участі у переможних походах Київського князя Святослава Всеволодовича 1183 і 1184 рр. проти половців, виступив проти них у 1185 році, разом з братом Всеволодом (братом, князем Курським), племінником Святославом Ольговичем (князем Рильським), сином Володимиром (князем Путивля); їх у творі названо „чотири сонця”.
Першого травня біля річки Дінця вони побачили затемнення сонця („глянув Ігор на ясне сонце та й побачив – військо тьма покрила”).
Князь Ігор знав, що це недобре знамення, але вирішив продовжувати похід. Перший бій – легка перемога. Але половці за день зібрали своє військо і почалася кривава битва на річці Каялі, русичі були переможені. Живими залишилося небагато воїнів, князі потрапили в полон.
З усього видно, що „Слово...” було написано за свіжими слідами невдалого походу Ігоря.
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: героїчна поема.
Тема: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича на половців у 1185 році.
Головна ідея: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.
Герої твору: князь Ігор, його брат Всеволод, син Володимир, небіж Святослав (у творі названі „чотири сонця”), Святослав Київський, Ярославна (дружина Ігоря), Глібівна (дружина Всеволода), Овлур, Гзак, Кончак.
Увага!
Ідея „Слова” та кульмінація твору пов’язані з образом Святослава Київського, який своїм „золотим словом” закликає до єднання всіх руських князів до боротьби з ворогами.
Сюжет.
Текст „Слова” зберігся в дуже хаотичному й фрагментарному стані. Поділ „Слова” на частини за М.Грушевським має такий вигляд:
Похід князя Ігоря разом з князями та ковуями на половців – затемнення сонця – перший бій – другий бій – плач руських жінок – „мутен сон” Святослава Київського – „золоте слово” Святослава – плач Ярославни – князь Ігор у полоні – втеча Ігоря з полону за допомогою Овлура – повернення Ігоря до Києва – засудження автором князівських міжусобиць.
Композиція: (вступ (або заспів), основна частина, закінчення (або кінцівка)).
Увага!
Заспів і закінчення споріднюють твір з народними думами.
Вступ: (безіменний автор роздумує, у якій манері описувати події).
Починається твір словами: „Чи не гоже було б нам, браття, Розпочати давніми словами Скорботну повість про Ігорів похід.” А потім звертається до манери Бояна. „Боян-бо наш віщий, Як хотів кому пісню творити, Розтікався мислю по дереву, Сірим вовком по землі...” Зрозуміло, що Боян у своїх піснях восхваляв і минулі часи, й нинішні, а автор, відмовившись від манери попередника, хоче розповідати „Від старого Володимира До Ігоря сьогоденного.”
Експозиція: підготовка Ігоря з дружиною до походу на половців; затемнення сонця – зловісний знак.
„Іржуть коні за Сулою, Слава дзвенить у Києві, Сурми сурмлять в Новгороді, Стяги мають у Путивлі-граді, Дожидає Ігор брата Всеволода.”
Всеволод, прибувши з дружиною, так характеризує своїх русичів:
Коли Ігор побачив затемнення сонця, то не відступив, а звернувся до русичів:
Зав’язка: битва з половцями.
Розгортання дії:
1. Друга битва з половцями закінчилася поразкою.
2. У бою відзначився Всеволод.
3. Автор сумує за тими часами, коли князі були дружними,а тепер замість об’єднання, один на одного „крамолу зводили”:
4. Показ самого бою та його завершення:
5. Уся природа жалкує за князями, учасниками походу:
6. Показано метафоричні образи „Обиди”, „Карни”, „Жлі”, які прийшли на Руську землю.
7. Автор прославляє діяння Святослава Київського, бо він один зміг, хоч і не на довгий час, припинити набіги половців:
Кульмінація – заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.
1. Сятославу київському сниться „смутен сон”, у якому за допомогою символів розкривається поразка Ігоревого війська.
2. Зронив тоді великий Святослав „золоте слово”, зо слізьми змішане...
У цьому слові Святослав звертається до 17 князів, щоб вони виступили:
Причому про кожного з князів він говорить з теплотою, перелічуючи чесноти того чи іншого князя. Наприклад:
Позасюжетним елементом можна вважати плач Ярославни, який у творі виділено окремо.
Увага!
Це перший жіночий образ в українській літературі, але видно, що вона язичниця, бо звертається до Дніпра-Славути, до вітру, до сонця, щоб вони допомогли врятувати Ігоря й усіх русичів: Ярославна – язичниця, бо її „плач” поєднує елементи голосіння і заклять природних стихій на поміч князю Ігорю. Фрази звернення до вітру – аби він відвернувся і „замість нести стріли на військо Ігореве”, повіявсь над морем; до Дніпра – аби він приніс назад чоловіка; до сонця – аби воно перестало томити Ігоревих вояків.
Увага!
Найкращий переспів плачу Ярославни зробив Т.Г.Шевченко:
Запам’ятати!
– Ярославна стоїть „в Путивлі на валу, брамі”;
– Найкращий музичний твір написав М.Лисенко, а переспів усієї поеми – М.Рильський;
– Ярославна хоче перетворитися на чайку-зигзицю (жалібницю), щоб полинути до свого милого;
– продовження образу Ярославни є у творі Ю.Яновського „Вершники”, у новелі „Шаланда в морі”, коли Половчиха хоче перетворитися на дерево й точно так звертається до вітру-трамонтана по допомогу.
Розв’язка: Ігор тікає з полону за допомогою Овлура.
Уся природа допомагає Ігорю під час утечі:
Ігор приїжджає на поклон до свого батька до Києва:
Увага!
Закінчується поема славословієм, як думи:
Увага!
– розлогі описи природи;
– авторські роздуми (автор перериває опис походу Ігоря й згадує минуле чи переноситься думкою в інші місця (Київ, Путивль, Чернігів) або ж розмірковує над причинами та наслідками подій, радить, веде суперечку тощо);
– орнаменталізм.
Давня українська література охоплює величезний часовий період – від
давнини до кінця XVIII століття. За кілька століть своєї історії вона
пережила перехід від синкретичного письменства до новочасного типу
художньої словесної творчості.
Давню літературу можна поділити на дві групи:
| перекладна
⇓ 1. Біблія 2. Апокрифи 3. Агіографії 4. Повісті „Александрія” 5. Житійна література 6. Природничо-наукова література 7. Збірники афоризмів 8. Хронографи |
оригінальна
⇓ 1. Літописи 2. „Повчання Володимира Мономаха...” 3. Агіографії 4. Апокрифи 5. Житія 6. „Слово про похід Ігорів” |
(Повна назва – „Сє повѣсти врємѧньныхъ лѣтъ, ѿкуду єсть пошла рускаѩ ӡємлѧ. кто въ києвѣ нача первѣє кнѧжити и ѿкуду рускаѩ ӡемлѧ стала єсть”)
Рік: 1113
Рід: епос
Жанр: літопис (хроніка)
Тематичний різновид: історична оповідь
Основний мотив – возвеличення давності слов’янського роду, уславлення загальноруського патріотизму, висвітлення історії східних слов’ян і князівської влади.
Зміст – зображення подій княжої доби в Київській Русі.
за однією з легенд, Нестора, який вирішив піти в ченці до Києво-Печерського монастиря, відправили послушником розбирати й упорядковувати рукописи; Нестор Літописець під час роботи над
текстом літопису використав грецькі хроніки, місцеві оповідання і
пов’язав історію Русі зі світовою, відвів Київській Русі центральне
місце в історії всіх країн. Нестор першим поставив питання про
норманське походження наших предків та про початок держави – договір
народу з варягами.
На жаль, повість не збереглася у
своєму первісному вигляді. Вже 1116р. Володимир Мономах наказав
ігуменові Видубицького монастиря Сильвестрові відредагувати її.
Сильвестр
поставив на неї своє ім’я, тоді як ім’я Нестора випадково збереглося в
одній з редакцій. До наших часів „Повість минулих років” збереглася в
кращому вигляді в Лаврентіївському літописі 1376р. та в Іпатіївському,
датованому початком XVст. З переробок та додатків до „Повісті минулих
років” найважливішим був Київський літопис, доведений до 1200р.
Київський (про події ХІІІ століття) та „Повість минулих років” у сукупності називають „Літописом руським” – великою книгою про події часів Київської Русі у світовому контексті до ХІІІ століття.
Київський (про події ХІІІ століття) та „Повість минулих років” у сукупності називають „Літописом руським” – великою книгою про події часів Київської Русі у світовому контексті до ХІІІ століття.
Завдання: прочитати оповідання "Про заснування Києва", "Про помсту княгині Ольги"
Записати літературний паспорт цих творів.
„СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ”
Текст можна прочитати тут:
Історія віднайдення: рукописний збірник кінця XV ст. „Хронограф”, що проходив під №323 у бібліотеці Спасо-Ярославського монастиря, був придбаний у його архімандрита Іоіля Биковського збирачем старовини графом Мусіним-Пушкіним. Цей твір був п’ятим з восьми пам’яток, що склали зміст книги. Текст подавався без поділу на окремі слова, що призвело до й досі нерозшифрованих місць у творі. До праці над знахідкою були залучені видатні вчені того часу – О.Малиновський та М.Бантиш-Каменський. З пам’ятки знято три копії, одна з них, надіслана Катерині ІІ, знайдена у середині минулого століття.
1800р. Слово...” видруковане під назвою „Ироическая песнь о походе на половцевъ удельного князя Новагорода-Северскаго Игоря Святославовича, писанная стариннымъ русскимъ языкомъ въ исходе XII столетия съ переложениемъ на употребляемое ныне наречие.”
Під час пожежі Москви 1812р. згорів палац Мусіна-Пушкіна і в ньому оригінал та майже весь наклад „Слова...”. З 1200 книг першого видання на сьогодні зареєстровано близько 70 примірників.
Історія в „Слові про похід Ігорів”: Невідомий автор за основу свого твору поклав подію, яка трапилася 1185 року. Новгород-Сіверський князь Ігор, який не брав участі у переможних походах Київського князя Святослава Всеволодовича 1183 і 1184 рр. проти половців, виступив проти них у 1185 році, разом з братом Всеволодом (братом, князем Курським), племінником Святославом Ольговичем (князем Рильським), сином Володимиром (князем Путивля); їх у творі названо „чотири сонця”.
Першого травня біля річки Дінця вони побачили затемнення сонця („глянув Ігор на ясне сонце та й побачив – військо тьма покрила”).
Князь Ігор знав, що це недобре знамення, але вирішив продовжувати похід. Перший бій – легка перемога. Але половці за день зібрали своє військо і почалася кривава битва на річці Каялі, русичі були переможені. Живими залишилося небагато воїнів, князі потрапили в полон.
З усього видно, що „Слово...” було написано за свіжими слідами невдалого походу Ігоря.
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: героїчна поема.
Тема: зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича на половців у 1185 році.
Головна ідея: заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.
Герої твору: князь Ігор, його брат Всеволод, син Володимир, небіж Святослав (у творі названі „чотири сонця”), Святослав Київський, Ярославна (дружина Ігоря), Глібівна (дружина Всеволода), Овлур, Гзак, Кончак.
Увага!
Ідея „Слова” та кульмінація твору пов’язані з образом Святослава Київського, який своїм „золотим словом” закликає до єднання всіх руських князів до боротьби з ворогами.
Сюжет.
Текст „Слова” зберігся в дуже хаотичному й фрагментарному стані. Поділ „Слова” на частини за М.Грушевським має такий вигляд:
- Заходи до походу.
- Військо в поході. Зловіщі знаки й остороги не в силі його стримати.
- Щаслива битва – хвилевий успіх.
- Погром війська. Грізна ніч провіщає його. Пригноблений стан у війську. Образ Всеволода як вираз відваги, що перемагає се пригноблення.
- Опис бою перебивається, може, – щоб ослабити його напруження, сумною ремінісценцією давніх усобиць (можливо, се уривок-перифраза з Боянових пісень).
- Сумний вихід Ігоревої битви.
- Туга і жаль з приводу Ігоревого погрому, і нарікання співця на княжу незгоду, котра стільки лиха наробила землі Руській і призвела тепер до сього нещастя.
- Сон Святослава Київського і його „золоте слово”.
- Поклик до князів. Співець підхоплює скаргу Святослава на „княже непособіє” і звертається до князів з покликом підтримати князя Святослава в його планах боротьби з половцями.
- Пісня про Всеславичів і Всеслава.
- Плач Ярославни.
- Утеча Ігоря.
Заспів:
Закінчення.
Похід князя Ігоря разом з князями та ковуями на половців – затемнення сонця – перший бій – другий бій – плач руських жінок – „мутен сон” Святослава Київського – „золоте слово” Святослава – плач Ярославни – князь Ігор у полоні – втеча Ігоря з полону за допомогою Овлура – повернення Ігоря до Києва – засудження автором князівських міжусобиць.
Композиція: (вступ (або заспів), основна частина, закінчення (або кінцівка)).
Увага!
Заспів і закінчення споріднюють твір з народними думами.
Вступ: (безіменний автор роздумує, у якій манері описувати події).
Починається твір словами: „Чи не гоже було б нам, браття, Розпочати давніми словами Скорботну повість про Ігорів похід.” А потім звертається до манери Бояна. „Боян-бо наш віщий, Як хотів кому пісню творити, Розтікався мислю по дереву, Сірим вовком по землі...” Зрозуміло, що Боян у своїх піснях восхваляв і минулі часи, й нинішні, а автор, відмовившись від манери попередника, хоче розповідати „Від старого Володимира До Ігоря сьогоденного.”
Експозиція: підготовка Ігоря з дружиною до походу на половців; затемнення сонця – зловісний знак.
„Іржуть коні за Сулою, Слава дзвенить у Києві, Сурми сурмлять в Новгороді, Стяги мають у Путивлі-граді, Дожидає Ігор брата Всеволода.”
Всеволод, прибувши з дружиною, так характеризує своїх русичів:
А мої куряни – вправні воїни,
Під сурмами сповиті,
Під шоломом викохані,
З кінця списа годовані.
...
яруги їм знайомі,
...
Сагайдаки відкриті...
Під сурмами сповиті,
Під шоломом викохані,
З кінця списа годовані.
...
яруги їм знайомі,
...
Сагайдаки відкриті...
Коли Ігор побачив затемнення сонця, то не відступив, а звернувся до русичів:
„Браття мої, друзі вірні!
Лучче нам порубаними бути,
ніж полону зазнати!”
...
Лучче нам порубаними бути,
ніж полону зазнати!”
...
Зав’язка: битва з половцями.
У п’ятницю рано-пораненьку
Розтоптали вони полки погані.
Розтоптали вони полки погані.
Розгортання дії:
1. Друга битва з половцями закінчилася поразкою.
Ой рано-вранці пораненьку
Кривава зоря світ-день ізвістує
Чорні хмари находять з моря,
Чотири сонця закрити хочуть.
Кривава зоря світ-день ізвістує
Чорні хмари находять з моря,
Чотири сонця закрити хочуть.
2. У бою відзначився Всеволод.
Славний яр-тур Всеволоде!
Стоїш ти на полі ратному,
Сиплеш на воїв стрілами,
...
Де тільки тур виросте,
Золотим своїм шоломом посвічуючи,
Там і лежать зітнуті
Нечестиві голови половецькі.
Стоїш ти на полі ратному,
Сиплеш на воїв стрілами,
...
Де тільки тур виросте,
Золотим своїм шоломом посвічуючи,
Там і лежать зітнуті
Нечестиві голови половецькі.
3. Автор сумує за тими часами, коли князі були дружними,а тепер замість об’єднання, один на одного „крамолу зводили”:
Той-бо Олег мечем незгоду кував,
Стріли розсівав по землі.
Стріли розсівав по землі.
4. Показ самого бою та його завершення:
Не стало вина кривавого,
Закінчили своє погуляння русичі,
Сватів своїх добре напоїли,
Самі полягли за землю Руську.
Закінчили своє погуляння русичі,
Сватів своїх добре напоїли,
Самі полягли за землю Руську.
5. Уся природа жалкує за князями, учасниками походу:
Никне трава жалощами.
Древо з туги к землі клониться.
Древо з туги к землі клониться.
6. Показано метафоричні образи „Обиди”, „Карни”, „Жлі”, які прийшли на Руську землю.
Встала тоді Обида
...
Дівою ступила на землю Троянову,
...
Ой покликнули Карна і Жля
...
Застогнав тоді Київ тугою...
...
...
Дівою ступила на землю Троянову,
...
Ой покликнули Карна і Жля
...
Застогнав тоді Київ тугою...
...
7. Автор прославляє діяння Святослава Київського, бо він один зміг, хоч і не на довгий час, припинити набіги половців:
Тож-бо два хоробрі Сятославовичі,
Ігор і Всеволод,
Розбудили лихо недобреє,
Що приспав був отець їх.
...
І упав Кобяк у Києві,
У світлиці Святославовій.
...
Тут німці і венеційці,
Тут греки і морав’яни
Славу співають Святославові...
Ігор і Всеволод,
Розбудили лихо недобреє,
Що приспав був отець їх.
...
І упав Кобяк у Києві,
У світлиці Святославовій.
...
Тут німці і венеційці,
Тут греки і морав’яни
Славу співають Святославові...
Кульмінація – заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.
1. Сятославу київському сниться „смутен сон”, у якому за допомогою символів розкривається поразка Ігоревого війська.
2. Зронив тоді великий Святослав „золоте слово”, зо слізьми змішане...
У цьому слові Святослав звертається до 17 князів, щоб вони виступили:
За землю Руську
За рани Ігореві...
За рани Ігореві...
Причому про кожного з князів він говорить з теплотою, перелічуючи чесноти того чи іншого князя. Наприклад:
Галицький Осмосмисле Ярославе,
Високо сидиш ти
На своїм золотоверхім престолі,
Підперши гори угорські
Своїми залізними військами...
Високо сидиш ти
На своїм золотоверхім престолі,
Підперши гори угорські
Своїми залізними військами...
Позасюжетним елементом можна вважати плач Ярославни, який у творі виділено окремо.
Увага!
Це перший жіночий образ в українській літературі, але видно, що вона язичниця, бо звертається до Дніпра-Славути, до вітру, до сонця, щоб вони допомогли врятувати Ігоря й усіх русичів: Ярославна – язичниця, бо її „плач” поєднує елементи голосіння і заклять природних стихій на поміч князю Ігорю. Фрази звернення до вітру – аби він відвернувся і „замість нести стріли на військо Ігореве”, повіявсь над морем; до Дніпра – аби він приніс назад чоловіка; до сонця – аби воно перестало томити Ігоревих вояків.
„О вітре, вітрило!
...
О Дніпре-Славуто!
...
Сонце світле, трисвітле!
Для всіх ти тепле і красне!
Чому ж, сонце-господарю,
Простерло гаряче своє проміння
На воїнів мого милого.”
...
О Дніпре-Славуто!
...
Сонце світле, трисвітле!
Для всіх ти тепле і красне!
Чому ж, сонце-господарю,
Простерло гаряче своє проміння
На воїнів мого милого.”
Увага!
Найкращий переспів плачу Ярославни зробив Т.Г.Шевченко:
Путивлі-граді вранці-рано
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
Запам’ятати!
– Ярославна стоїть „в Путивлі на валу, брамі”;
– Найкращий музичний твір написав М.Лисенко, а переспів усієї поеми – М.Рильський;
– Ярославна хоче перетворитися на чайку-зигзицю (жалібницю), щоб полинути до свого милого;
– продовження образу Ярославни є у творі Ю.Яновського „Вершники”, у новелі „Шаланда в морі”, коли Половчиха хоче перетворитися на дерево й точно так звертається до вітру-трамонтана по допомогу.
Розв’язка: Ігор тікає з полону за допомогою Овлура.
Опівночі море заграло,
Мла іде стовпами-вихрами,
Ігореві-князю Бог путь являє
Із землі Половецької
На землю Руську...
Мла іде стовпами-вихрами,
Ігореві-князю Бог путь являє
Із землі Половецької
На землю Руську...
Уся природа допомагає Ігорю під час утечі:
А Ігор-князь поскочив горностаєм
Між очерети високі,
Білим гоголем на воду полинув.
...
Ще й помчався вовком-сіроманцем
...
Гуси-лебеді в тумані сизому
На підживок собі забиваючи.
Між очерети високі,
Білим гоголем на воду полинув.
...
Ще й помчався вовком-сіроманцем
...
Гуси-лебеді в тумані сизому
На підживок собі забиваючи.
Ігор приїжджає на поклон до свого батька до Києва:
До Києва-города.
Їде Ігор Боричевим
До святої богородиці Пирогощої!
Їде Ігор Боричевим
До святої богородиці Пирогощої!
Увага!
Закінчується поема славословієм, як думи:
Князям і дружині слава!
Амінь.
Увага!
Особливості композиції „Слова...”:
– недотримання хронологічної послідовності в розповіді;– розлогі описи природи;
– авторські роздуми (автор перериває опис походу Ігоря й згадує минуле чи переноситься думкою в інші місця (Київ, Путивль, Чернігів) або ж розмірковує над причинами та наслідками подій, радить, веде суперечку тощо);
– орнаменталізм.
Виконайте тест
Комментариев нет:
Отправить комментарий